Кров шалено б'є у скроні, це ж бо знову скачуть коні,
А газети далі брешуть: "то чужі пісні".
Нас приспали, галичани, та болять дідівські рани, |
Чи ж так важко відрізнити правду від брехні.      | (2)

Тож навіщо скачуть коні і по кому дзвонять дзвони,
І чому шапки знімають, і сльоза з очей.
І чому тремтять так руки і щемлять серця з розпуки, |
Коли чують галичани звук отих пісень.               | (2)

Воював ти за Вкраїну, то ще винен, що загинув
Не за Ленінську ідею, не за ті пісні.
Тож прости вже нас, Іване, що заснули галичани, |
І не можуть відрізнити правду від брехні.       | (2)

В кожного своя дорога, мертві ж рівні перед Богом,
Тільки в чому ж завинили ви перед людьми.
Що стрілецькії могили тракторами перерили, |
Де ж ми були галичани, чом мовчали ми.     | (2)

Застоялись на припоні вороні стрілецькі коні,
Але знов дзвенять над містом ті чудо-пісні.
Може ще й поїдуть коні, не лише по стадіоні,
Й відрізнять ще галичани правду від брехні.
Дайте час поїдуть коні, не лише по стадіоні,
Й відрізнять ще галичани правду від брехні.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

По кому дзвонять дзвони

Теги материала: Василь Чудик