Поблизу невеликого міста
Стоїть гора над рікою
Там в давнину далеку
Стояв монастир оборонний
Підгірянські воїни-монахи
Землю свою захищали

Тепер тут руїни
Будівель старі мури
А колись
Чулась тут "Глорія"!

Та Слава пройшла
Зникла в темряві століть
Лишився дикий сад
Та для нього се мить

Я "Глорію" чую
Але не від камня,
Дерева чарують -
Природи єднання.
Глорія саду
Природи створінню
Немає вже й валу
Поросло каміння.


Вікна башти тягнуть.
Щілин очі чорні
Павутиння роблять
Дерев міцні корні
Камінь просідає,
До ріки могили
А сад залишився
На віки на вічні.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Глорія

Теги материала: garden, wild