Нічний візит без шуму, фар, набоїв,
Німий сусід завмер через щілину,
Здається тим, хто входить без паролів
Чиєсь тихе слово кинуте, мов гострий ніж,
Засіло глибоко у спину...

Повільно помирають лише ті,
Хто загасив в собі іскрину,
Блукають глибоко в пітьмі,
Все менш і менш нагадують людину...

Одні турбуються, а інші ні
Та їх серця не перетнуться,
Як дві прямі на площині,
Бо дні за днями знов і знов
Чиюсь купують й знищують любов...

Випивкою літрами, дорогими квітами,
Красивими словами, блюзнірством оповитими,
Щоб опинитися в потрібному ліжку роздутими,
Компенсувати талант маркетинговими ходами
І чим більше бруду, тим ближче до слави...

І хто на що спроможний -
Зрада, секс, політика, насильство,
Усе, щоб видертись туди,
Де сконцентровані квіти
Сучасного демократичного суспільства
З товстенними цепами і дорогими шубами,
Де від кожного лайна тхне дорогими парфумами...

Повільно проминали дні та на останнє слово,
Мабуть, вже на вистачить хвилини,
Стискають револьвер спітнілії долоні,
Сказати всім їм – курви! Ви спізнились,
Я вже лежу із кулею у скроні...

Гей, кате! Не вийшло поцілити в ненависную пику,
Дев'ять грамів байок про права і свободи,
Ті, хто не звикли лизати черевики,
Із каменем на шиї самі лізуть в воду...

Наївні! Гадають, що все зрозуміли,
Що щира пісня ще когось врятує,
Ідея в голові вмирає з тілом,
Безстрашний погляд не зупинить кулю...

Як куля зі зміщеним центром ваги,
Дегенеративна ідея задає вектор розвитку формації,
Блукаючи тілом від мозку до серця,
Хворіє суспільство – хворіє і нація...

І ніби нічого, усе знову тихо,
Він просто писав, милувався рядками,
Ніхто не помітив, що сталося лихо,
Ніхто не помітить, що станеться з нами...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Револьвер

Теги материала: PostSense